За што стойит Світовый конґрес русину
Уд зачатка 1990-х году, Світовый конґрес русину служив головнов політичнов інституційов межинародної русинської комуніты (май офіційно —«авторитетным представитильством інтересу русину»). На ділі, сись колективный проєкт жмині реґіоналных орґанізацій из утцюзнины й діаспоры уто скорше символічный прояв єдности ги стыржень межинародного лідерства. Каждый другый гуд Конґрес дає испис формалных рішінь, котрі фунґувут чисто як необязувучі рекомендації, бо інституція не має ниякої офіціалної власти класти локалні політикы, даже не позеравучи на вшиткі орґанізації, котрі у Конґрес входят. Світову раду русину возглавлявут реґіоналні головы, и уни у теорії могли бы тото поміняти, айбо дотепирь не проявили реалный інтерес у змінах. Наопак, природа Рады ся обстає плус-мінус таков самов, ги у динь закладіня: тото орґан управліня, на чолі котрого сут доброволці без великого буджета вадь планув професійно рости. Другі критичні елементы русинської репрезентації у межинароднуй політиці, в основному лобійованя, ниґда не были значно розвиті окрем може личных усилю поєдных члену уд имени цілого Конґреса.
Што ся тыче головної події, нараз и мало, и надміру много мож повісти – вшитко залежит уд специфікы вопроса. Історично, кідь почитати звіты за 1991, 1993, 1995. годы и так дале, увидиме широкый выбор інтересных новостий, новых проєктув и ідей. Кідь доста ся начитаєме тых матеріалу, зачнеме гибы даже чуствовати розвуй самого Конґреса (ци знали сьте, же у даякый момент хотіла ся прикапчати ґрупа людий из Молдовы? Не чудно, айбо їх у Конґрес не пустили); ай так векшина из сього на жаль уже не має смысла, бо нич из того не дало даякых реалных резултату. Даже популарні проєкты, за котрі ся говорило у зачатку 2000-х году, ги наприклад фінансовані діаспоров русинські школы у Пудкарпатю, давно перестали екзистовати.
Аналіз сучасного Конґреса тоже не дає май позитивного высновка. Межи безконечныма бесідами місных голув и шилиякых активісту, орґанізованыма комітетами, резултат роботы котрых у сферах наприклад туризма и освіты тото сугубо діалоґ, котрый ся розчиняє у воздухови як лиш ушиткі ся розходят по домах – и многыма-многыма розвагами, без котрых ся не обходит ниєден день Конґреса, не видко реално важної роботы, котру бы сись орґан чинив. На Конґресі не раз ся давали колективні заявы за ситуацію русину в Україні и другі тяжкі проблемы, айбо у них ниє ниякої реалної ціли окрем як мочи повісти, же дашто ся цілком повіло на тоту тему. Кідь говорити за другу централну проґраму Світового конґреса русину – Світовый форум русинської молодежи – можем дашто и пропустив, айбо щим не видів ниякых важных дій из боку сього Форума за вшиткий час його екзистованя. Муг бым продовжовати дале за йсе писати щи дакулько абзацу, айбо ачий уже розумієте, ид чому веду.
Дисфункційна природа сиї інституції ниє даякым строго охраняємым секретом, даже наопак – уто ниякый не секрет. Щи декады типирь проводні активісты удперто называли ситуацію кризов. Рекомендуву почитати удносно доста свіжу серію статий уд Марії Сілвестрі за Конґрес, котра дає веце деталю про май заінтересованых читачу (и была опублікована на сайті Общества про русинськый розвуй задовго до того, як єм ся лишив активізма). Як она споминат, были спробы реформовати Конґрес у плані його ексклузивности и реґламентації, жебы попробовати освіжити саму орґанізацію, айбо они ся каждый раз провальовали позад опозиції з боку май старшых кадру. Айбо и кідь бы вшиткі тоты пропозиції были успішні, неясно, чого бы уни досягли из сима обновленыма мандатами и властьов.
Структуры управліня мож реформовати, жебы дустати у резултаті ліпшых лідеру, айбо проблемы Конґреса давно перейшли тоту границю, за котров реформы уже не помагавут. Фундаментално уто інституція, затиснута межи ідейов політичної орґанізації, котра представляє народ без крайины и ідейов такого собі културного форума, жебы межи рузныма реґіонами ся сокотили тісні взаємоудношіня. Практичных стимулу на реґіоналнуй уровни тормозити любу політичну централізацію лем повекшало з 1991. года, и подручали Конґрес ид концепції културного форума, хоть його вонкашньый вид усе щи в цілум ся тягне ид концепції політичної орґанізації. Кідь скапчати тото из системов управліня комітетного типа, котру очолює стара ґвардія, яка не може лишити ся власти, из дале ся тягнучов невозмогов ставити правилні звіданя за цілі стаґнувучого кываня за удроджіня (ко читав «Основу Русинії» уже знає за што кажу), дустанеме інституцію, котра ниє ни послідовна, ни робоча. Годно быти, же порайити сись хайдер без того, жебы спалити вшитко до тла и начати з зачатку – нереално. Даже кідь тот, ко пробує штось поміняти, сесе розуміє.
Сесе кідь што ориґінална ціль інституції, як ї описав, прощун бы, єден из закладатилю и первый придсідатиль у інтервю через пару місяцю по кунцьови тритього Конґреса. Выпозірує так, же тото ся задумовало многым веце ги зборы комуніты, а не ги політична орґанізація:
Тоты, ко думав, же Світовый конґрес русину буде даяков політичнов партійов, дуже ся почудовали. Уд первого до тритього Конґреса лиш исьме хотіли, жебы русины, де бы уни не жили, усвідомльовали, же формувут компактный народ, за котрый уни довгый час не знали, же в них є чуство єдности, же не позеравучи на уто, ко у якуй крайині жиє, знаєме єден за другого и за уто, ко што чинит, же у общых ділах сполупрацуєме. Ясноє діло, же не было возможно узяти ся за дашто масштабноє, бо ги орґанізація мы не мали и дотипирь не маєме свойих власных фінансовых ресурсу. Другыма словами мы з самого зачатку не мали и не маєме гроший.
Василь Турок, закладатиль и первый придсідатиль Світової рады русину у інтервю з Аннов Плішковов
Мариць 1996
Які мож учинити высновкы за вшитку ситуацію? Майочевидно: уто, што называєме свойим «межинародным лідерством», посправді такым никус не є. Уто провал из боку головных активісту у постройиню компетентної межинародної орґанізації, жебы мож было участвовати у політиці и защищати інтересы нашого народа. Я думаву, же приклад Світового конґреса русину щи й указує вшитку безнадійность ситуації днишнього русинського активізма цілком. Ко ня читат доста довго, знає, же проблемы, за котрі я туй розказуву, тычут ся не лем сиї інституції. Многі наші активістські орґанізації, як у Америці, так и у Європі – свідомо ци ніт – стали інструментами політичного здержованя, мочарями, на котрі амбіції идут умирати уд рук некомпетентности и ідеолоґічных промахув. Они понукавут мінімум добрых карєрных путю (кідь обще понукавут), мінімалну возмогу дустати статус и не давут истої візії на будучность народа. Наш и без того ограниченый запас представителю еліты часто пак застряє у машині вадь не хоче уддавати себе сьому іміджови «посередности».
Конґрес у сюм плані єден из майвеликых провалу. За тридцять году на його місті могла ся появити притягувуча д собі компетентных професіоналув система, де чилядь бы хотіла присятити себе русинському ділови. Тото бы не мусіла быти револуційна реструктуризація самого Конґреса – кідь бы ся и обстала модель федерації орґанізацій, того бы мож было досягнути, поклавши ціль зобрати команду людий, котрі могли бы реалізовати волю Світової рады. Айбо на жаль сесе ачий лем моя фантазія – продукт май оптимістичного назора на нашу чилядь.
Кідь у Конґреса ся и обстає даякый позитив, та уто хыба тото, же далша стаґнація тото доста дешева опція. У 2025. годі ниє ниякої конкретної угрозы розпаду – Конґрес натулько довго грає роль дисфункційної безбуджетної інституції, же уже го держати в живых мож за докус дешево. Доку є великоє число активісту, котрі давут леґітимность Конґресови не позеравучи на вшиткі його хыбы, а їх орґанізації продовжавут залежати уд фінансованя уд державы, доту вун буде жити – кідь, ясноє діло, не раховати даякі непредвижаємі обстояня. Кулько тото так ся буде продовжати, и яков буде дідузнина сиї інституції, най думавут тоты, ко нив управляє. Кідь хочете учути мою думку за її будучность, та она доста похожа на уто, што м публіковав сперед годами за Карпато-русинськоє общество (Carpatho-Rusyn Society):
Британськый журналіста Пітер Гітченс часто каже, же хоче, жебы Консервативна партія Споєного королюства ся розпала – до такого высновку вун дуйшов по тяжкых змаганях помочи її реформовати. И причинов такої його песимістичної думкы сут не лем власні емоції и личноє удношіня, ай шанс, же кідь ся розформує днишня партія, на її місті ся появит нова, чії цінності будут направду консервативні. Вун порозумів, же што бы не чинив, стимулу до змін было фурт не доста. Партія так силно поржавіла, же уже ї было не спасти. Старі бюрократы ся били до посліднього проту даже майуддаленых спроб быти реално консервативныма, у тот такой час ся змагавучи усокотити собі майдрубні крихты оставшых ся престижа, електората и власти. Даяк так и я позераву на вопрос Carpatho-Rusyn Society и многых нашых типирішньых інституцій у цілум.
«Чого Карпаторусинськоє общество має умерти, жебы ся стали даякі зміны», сектембер 2022